Последние сообщения / Олександр Слободян - Кому потрібен такий Фонд гарантування інвестицій на фондовому ринку?

Олександр Слободян
САЛЕКС
Директор

Кому потрібен такий Фонд гарантування інвестицій на фондовому ринку?

15.09.2011 10:07

Вже кілька років привид Фонду гарантування інвестицій літає над фондовим ринком України. Ось і 22 серпня Кабінет Міністрів України схвалив законопроект «Про Фонд гарантування інвестицій на фондовому ринку». Мета законопроекту благородна – посилення захисту інвесторів –фізичниих осіб на фондовому ринку. І розроблений він на виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Співтовариства (переважно Директиви 97/9/ЄС від 03.03.97. щодо схем компенсації інвесторам). Аж хочеться уявити, як навчені грошовими реформами та всілякими «МММ» інвестори, виймають свої «кровнозароблені», збираються в черги перед офісами вітчизняних торговців та КУА.

Кожен з нас має своє імя, дане нам при народженні, яке супроводжує нас по життю. Із нормативними актами все простіше. Як показує практика, їх можна називати як заманеться, на що «хвантазії хватить». Можливо, назва правового акту повинна відображати сутність явища, процесу тощо, що регламентуються ним. Вже сама назва «Фонд гарантування інвестицій на фондовому ринку» є невірною в силу двох причин.

По –перше, не можливо в межах одного акту охопити всі інвестиції на фондовому ринку. По-друге, можна гарантувати лише компенсацію збитків від інвестицій, а не самі інвестиції. Чи може хтось думає інакше?

Сторони правовідносин з управління ІСІ розраховують на приріст його активів. Величина приросту наперед не відома. КУА не вправі гарантувати інвесторам майбутню дохідність ІСІ. Вартість цінних паперів ІСІ залежить від ринкової вартості його активів. Відсутність гарантованості доходів інвесторів ІСІ обумовлюється насамперед ризиковістю спільного інвестування. Про важливість принципу розподілу ризиків свідчить його закріплення в європейському законодавстві. Зокрема, ст.1(2) Директиви Ради 85/611/ЄЕС «Про узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень, що стосуються інститутів спільного (колективного) інвестування в цінні папери, що підлягають обігу (ICI)», визначаючи поняття інвестиційного фонду, прямо вказує на принцип розподілу ризиків.

Акції КІФ та інвестиційні сертифікати ПІФ належать до пайових цінних паперів. Відносини КУА з акціонерами (учасниками) ІСІ опосередковуються пайовими цінними паперами, які не засвідчують боргові відносини. Гарантування доходу по цих цінних паперах суперечить правовій природі пайових цінних паперів. Натомість боргові цінні папери посвідчують відносини позики і передбачають зобов\\\'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов\\\'язання.

Законопроект пов’язує гарантування інвестицій акціонерів (учасників) ІСІ в залежності від способу розміщення цінних паперів. Адже гарантуються лише інвестиції в цінні папери, емісія яких здійснена шляхом публічного (відкритого) розміщення. Разом з тим при приватному розміщенні також може заподіюватись шкода інвесторам. В основу концепції компенсування збитків від інвестицій має бути покладено поділ інвесторів на кваліфікованих та некваліфікованих. Кваліфіковані інвестори в силу своїх професійних якостей, досвіду і т.д. повинні передбачати ризики інвестування в цінні папери ІСІ. Наприклад, придбаючи цінні папери ІСІ, торговець цінними паперами як професійний учасник фондового ринку має передбачати ризиковість вітчизняного спільного інвестування. Захист від інвестицій мають отримати насамперед некваліфіковані інвестори (незалежно від способу розміщення придбаних ними цінних паперів). Можливо, впровадження Фонду гарантування інвестицій доцільно здійснювати після запровадження в Україні чітких критеріїв поділу інвесторів на кваліфікованих та некваліфікованих?

Враховуючи конюктуру фондового ринку, на даний час чимало КУА змушені постійно зменшувати розмір винагороди за управління активами ІСІ. Адже крім, неї за рахунок активів ІСІ ще сплачуються винагорода зберігачу, реєстратору, аудитору, оцінювачу майна, торговцю цінними паперами; операційні витрати, пов\\\'язані із забезпеченням діяльності ІСІ, у тому числі: реєстраційні послуги, виготовлення бланків цінних паперів, розрахунково-касове обслуговування банком, нотаріальні послуги, послуги депозитарію, оплата вартості публікації обов\\\'язкової інформації щодо діяльності; інформаційні послуги; фонд оплати праці членам наглядової ради; рекламні послуги, пов\\\'язані з розміщенням цінних паперів та інші витрати. Всього близько 20 позицій. Ці витрати поступово «з’їдають» прибуток інвесторів.

Незабаром до цього списку може добавитись регулярний внесок КУА до Фонду гарантування інвестицій. Звичайно, неформально. КУА не залишають іншого виходу як збільшити винагороду за управління активами, щоб за рахунок цього збільшення сплачувати вступні і поточні внески до Фонду гарантування інвестицій. Так, згідно із Законопроектом КУА, в управлінні яких перебувають активи ПІФ, емісія інвестиційних сертифікатів якого була здійснена шляхом публічного (відкритого) розміщення, сплачуватимуть поточні внески в розмірі 0,1 відсотка чистої вартості активів ПІФ, емісія інвестиційних сертифікатів якого була здійснена шляхом їх публічного (відкритого) розміщення. КІФ, емісія акцій яких була здійснена шляхом публічного (відкритого) розміщення, — 0,1 відсотка чистої вартості активів КІФ, емісія акцій якого була здійснена шляхом публічного (відкритого) розміщення.

Чи потрібен КУА такий Фонд гарантування інвестицій? Тим більше, що в них передбачено створення резервних фондів, існує механізм диверсифікації діяльності ІСІ, контроль збоку зберігача активів ІСІ та інші речі. Можливо, ефективніше буде посилити державний контроль над КУА, ввести механізм дискваліфікації управлінців, вдосконалити систему рейтингування КУА, впровадити страхування професійної відповідальності КУА. Врешті-решт, запустити інститут фінансового омбудсмена.

Тут є ще один пікантний момент. Уявіть собі ситуацію, коли Ви всім під’їздом, будинком або всією вулицею регулярно оплачуєте «провтики» одного свого сусіда. Чим не Фонд гарантування інвестицій. То ж не дивуйтесь, якщо згодом активи окремих ІСІ будуть падати не на 30, а на всі 50% продовж одного дня. Фонд (ринок) за все заплатять.

До речі, щодо плати то максимальний розмір компенсаційних виплат інвестору становитиме 20 тис. гривень за кожним фактом недоступності інвестицій. Ще би прописати в Законопроекті чіткий і прозорий механізм гарантування інвестицій, порядок подачі постраждалим інвестором документів, необхідних для компенсації. І не забути би виключити із переліку об’єктів інвестування активів Фонду гарантування інвестицій (п.3 ч.2 ст.20 Законопроекту)облігації українських емітентів, бо не буде чим «здачі давати».

Не потрібен такий Фонд гарантування інвестицій і НКЦПФР. Його впроваджують з 2007 року. Була би гостра необхідність, то давно би вже прийняли.

Отож, ще пару таких новацій законодавця і офіційними гімном українського «публічного» спільного інвестування можуть стати слова однієї із улюблених пісень автора « Жека !? Чего? Мы сдохли давно . Вот наши могилы , а на могилах кресты! ».



P.S. Від СРО активних дій не чекайте. Їм відведена особлива і керівна роль, оскільки відповідно до законопроекту Наглядова рада Фонду гарантування інвестицій формується шляхом делегування до її складу по одному представнику Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України та Комісії, по два представники саморегулівної організації торговців цінними паперами та саморегулівної організації КУА.

Використання матеріалу можливе зі згоди автора http://jurliga.ligazakon.ua/info/firm_2588.htm

Поделиться:
Подписаться на Twitter:
Follow Investfundsru on Twitter

К блогу автора

или зарегистрируйтесь, чтобы оставлять комментарии